Город Бровары (Киевской области): www.brovary.su

Город Бровары - информационный портал Броваров (Віталій Романенко - людина, яка випередила час)

Наша погода на "Город Бровары"

1

Власти города

Погода

Природа

Символы

История

Знаменитые люди

Архитектура

Статистика

Номера телефонов

Бровары район

Бровары карта

Бровары фото

Новости

Статьи

Анекдоты

Рецепты

О проекте

Контакты

Взгляд на события

Бизнес-каталог

Работа, вакансии

Наука, образование

Культура

Здравоохранение

Общество, политика

СМИ

Производство

Услуги

Недвижимость

Строительство

Транспорт

Торговля

Спорт

Досуг

Религия

Деловые документы

 

Романенко Віталій Петрович

Народився 13 липня 1926 року в селі Русанів, де й закінчив 7 класів. У 1940 році сім'я Романенків переїхала в Новосибірську область. Там Віталій у 1943 році пішов добровільно захищати Батьківщину; де у 17-річному віці почав бойовий шлях на І Українському фронті в Польщі. Брав участь в експерименті по дослідженню броні фашистських танків, де проявив себе як влучний стрілець. Закінчив війну під Берліном. Бойові заслуги: ордени — Богдана Хмельницького, Вітчизняної війни І, II ступенів, Червоної зірки, Червоного прапора, Трудового червоного прапора, медалі — «За відвагу», «За бойові заслуги» та багато інших. Усього — 24 бойові нагороди. У 1945 році продовжив службу в Київському військовому окрузі (місто Лубни, 25 Чапаївська дивізія) в званні лейтенанта. Почав займатися стрілковим спортом. У 1948 році міністр оборони СРСР маршал Гречко перевіряв дивізію на вправність у стрільбі. Незважаючи на хворобу (висока температура), В.П. Романенко вийшов на вогневий рубіж. Стріляти треба було з карабіна й пістолета. Романенко В.П. показав відмінні результати (карабін - 30 із 30, пістолет - 50 із 50).

У 1953 році Романенку В.П. запропонували сформувати команду стрільців для участі в змаганнях Київського військового округу. Вона стала чемпіоном округу з дуельної стрільби. Після цих змагань Віталій Петрович був зарахований до збірної команди округу для участі в чемпіонаті Радянської Армії, де завоював дві срібні та одну бронзову медалі. Далі були змагання чемпіонату України, на них також завойовано дві срібні і одну бронзову медалі. У вересні в складі збірної України виступав на чемпіонаті Радянського Союзу і здобув срібну медаль.

У 1954 році був зарахований до збірної Радянського Союзу і в її складі поїхав на Чемпіонат світу в Каракас (Венесуела), де здобув 5 золотих і одну срібну медалі, став триразовим чемпіоном і здобув звання заслуженого майстра спорту.

У 1955 році на Чемпіонаті світу в Осло (Норвегія) здобув дві золоті та срібну медалі. 1956 року відбувся Чемпіонат Європи в Гельсінкі, де Романенко В.П. завоював три золоті медалі. На званий прийом, влаштований президентом країни, були запрошені й учасники-чемпіони. І тут стався прикрий інцидент: фінський стрілець, який пообіцяв отримати перемогу на чемпіонаті, але поступився В.П. Романенку, під час урочистостей підійшов до Віталія Петровича з подарунком — фінкою. Але коли фін став витягати з чохла «подарунок», Романенко насторожився і схопив оголене лезо рукою. Лікарі наклали на поранення 8 швів і виявили: фінка була заражена сибірською виразкою. Був проведений інтенсивний курс лікування в Москві, і за три дні до вильоту команди на Олімпійські ігри консиліум лікарів дав дозвіл для участі.

Коли Романенко приїхав на збори в Митище, де тренувалася команда, головний тренер повідомив, що Віталій Петрович виключений зі збірної в зв'язку з тим, що він був у лікарні й не тренувався. Були складені речі, і вже зібрався їхати в Київ, але на виході з готелю зустрів дружину, яка приїхала провідати чоловіка в лікарні.

Почувши «новину», вона запропонувала зателефонувати Романову М.М. — голові комітету фізкультури і спорту при Раді Міністрів. Романов М.М. знав Романенка В.П. з Чемпіонату Європи в Мінську 1954 року. Там були присутні Хрущов М.С. і всі керівники Радянського Союзу. Романов підійшов до Романенка і сказав: «Віталію Петровичу, порадуйте чим-небудь — усе керівництво за спиною». Тоді на дошці Романенко написав крейдою свій світовий рекорд, встановлений в Каракасі, підкреслив і написав: «Я тебе породив, я тебе і вб'ю». Світовий рекорд було побито на одне очко.

З того часу Романов М.М. завжди цікавився успіхами Романенка. Коли прозвучало, що Романенка не беруть на Олімпійські ігри, Романов відповів: «Передайте своєму тренеру, що в моєму списку прізвище Романенка стоїть першим і проти нього золота медаль». Віталій Петрович, побачивши, що тренери розгубились, запропонував претенденту Нікітіну Йогану, який мав їхати замість нього, три контрольні постріли: хто виграє, той і їде. Результати Романенка були вищі і показали три світові рекорди. Швидко почали перешивати олімпійську форму.

Австралія, 1956 рік, Мельбурн, XVI Олімпійські ігри. Романенко В.П. був упевнений у своїй перемозі, показав найкращий результат зі світовим і олімпійським рекордом, які стоять і до цього часу під його прізвищем, ще ніким не побиті. Не зробивши ще двох пострілів, він уже став чемпіоном.

А далі Романенко В.П. неодноразово доводив свій особливий дар на багатьох змаганнях: 1958 рік — Москва, Чемпіонат світу — дві золоті, одна срібна медалі; 1959 рік — Чемпіонат Європи, Бухарест — дві золоті, одна срібна медалі; 1960 рік — Чемпіонат Європи, Мілан — золота і бронзова медалі; 1962 рік — Чемпіонат світу, Каїр — дві золоті медалі; 1963 рік — Чемпіонат Європи, Мюнхен — золота медаль; 1964 рік — Чемпіонат Європи, Угорщина, Печ — золота медаль. З 1953 по 1964 рр. кожного року брав участь у чемпіонатах Радянського Союзу і одержав 20 золотих і 4 срібні медалі.

З 1965 року — тренер збірної команди Радянського Союзу і олімпійської збірної. Тренер збірної України і Радянської Армії. Заслужений тренер України. Підготував і виховав двох олімпійських чемпіонів (А. Газов, Я. Желєзняк), 8 чемпіонів світу, 8 чемпіонів Європи, багато чемпіонів Радянського Союзу та України, Радянської Армії.

За великі успіхи у спорті на міжнародній арені нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а в Київському військовому окрузі заснований перехідний приз імені Романенка, який розігрується щороку серед офіцерського складу. Є членом міжнародної організації ЮНЕСКО, нагороджений Міжнародною федерацією стрільби Золотим знаком «Міжнародний майстер спорту».

У військовій частині, в якій проходив службу Віталій Петрович, створено музей, де розповідається про його службові спортивні досягнення. Нині полковник Романенко В.П. проживає з дружиною в місті Києві. Має двох дочок та сина. Любить рідний Русанів, який часто відвідує.

 

 

 Тетяна Телендій

"Город Бровары" -  www.brovary.su

 

 

Вы можете прочитать познавательные статьи и о других знаменитых людях Броварского края

Трохим Король - геній економіки (с. Літки)

Отець Феофіл (Петро Росоха) (смт Калита)

Митрофан Александрович (смт Калита)

Григоровичі-Барські (уродженці с. Літки)

Багач Олександр Миколайович

Шевченко Іван Васильович (с. Літки)

Марія Павлівна Миронець (с. В. Димерка)

Княгиня Софія Хованська (с. Семиполки)

Дмитро Михайлович Гамалій (м. Бровари)

Надія Павлівна Орлова (с. Літки)

 

 

1

© 2015 Шевченко Максим Дмитриевич

Копирование материалов сайта разрешено только с видимой ссылкой на источник