Київщині, найближчим часом, влада віддячить будівництвом величезного гуртово-роздрібного ринку сільгосппродукції. Будівля буде розташована в Бориспільському районі площею у 200 га, тобто, для футбольних уболівальників - приблизно 400 футбольних полів. Це буде величезний інженерно-будівельний комплекс вартістю понад 1 мільярд доларів США. Такий «подарунок» з боку влади під час суцільного подорожчання вартості продуктів - «реальна допомога» сільгоспвиробнику. Уявляєте собі, як на цьому величезному будівельному майданчику стануть металеві конструкції, які будуть підтримувати величезний дах, накшталт Чорнобильського майбутнього укриття, щоб захистити десятки тисяч продавців від дощу та снігу восени та взимку. Що, взимку не торгуватимуть? Тоді, обслуговуватимуть 200 гектарів покриття з холодильними камерами, лабораторіями, електропостачанням, рампами для під'їзду вантажних автомобілів, овочесховищ та різноманітних приміщень побутового та офісного призначення. І це все лише заради того, щоб виробник, скажімо, з села Плоске (Броварщина), міг найняти вантажний автомобіль, завантажити в нього декілька тон картоплі і привезти за 80 км до Бориспільського критого торговельного «аеродрому» на продаж. На додаток - розвантажити вантажівку або торгувати з неї та сплачувати власнику за використання вантажівки. Кияни та іногородні покупці навряд чи скористаються послугами ринку, завдяки його відстані. А скористаються, скоріше за все, все ті ж перекупщики, яких влада намагається уникнути. Перерахунок оптових цін на роздрібні і дасть ту саму ціну, яка зараз існує на ринках столиці. Так, що ми отримали в результаті цього? А нічого, крім прибутку для фірм забудовників, які одразу після закінчення стадіону для Євро-12 в Києві, перейдуть на будівництво нового, безкорисного для аграріїв, ринку. Він не вирішить проблем наявності сільгосппродукції, а лише вирішить проблеми з витратами інвестицій в мільярд доларів. Уявіть собі: величезний торговий центр, із шляхами, автопарковками, спеціальною транспортною розв'язкою, логістикою перевезень, обслуговуючим персоналом, соціально-побутовими комплексами для людей, які приїдуть на ринок. До того ж, будуть потрібні готелі, розважальні заклади, і багато іншого. Це створить передумови для природної монополії, якими і є торговельні майдани. Тобто, це буде черговий проект століття. А де ж тут сільгоспвиробники, запитаєте ви? А «десь там» продаватимуть з машин або з комор свою продукцію, за які, до речі, буде їм надавати за «відкат» все той же директор або вже власник комплексу. Тобто, корупція безсмертна!

У Парламентській бібліотеці на очі потрапив, заборонений колись в СРСР, журнал «Америка» за 1968 рік. Там, фермери вже тоді вирішували проблеми постачання сільгосппродукції через мережу спеціально створених бірж. Тобто, фермер, через телетайп повідомляє регіональному брокеру кількість наявної на цей час продукції. Той, зібравши всю інформацію від інших фермерів, виходить на регіональну біржу з відповідними лотами і продає цю продукцію оптовикам за цінами біржі. Ціни на біржі утворюються від наявності попиту, за чим стежить керівництво біржі, спілкуючись телетайпом з іншими біржами інших штатів, намагаючись не відстати від індикації швидко-мінливих цін. Тут же присутні і банківські брокери, які надають тимчасові короткострокові позики та беруть участь в довгострокових «ф'ючерсах». Вивіз продукції здійснює фірма-перевізник, ціни на послуги яких, також висвітлюються на біржі. Тобто, і танцюють всі, і годують, і не будують повітряних замків за мільярд доларів. Але це було у США і дуже давно.

Григорій Лучінський

(04.2011р.) інформаційно-аналітичний вісник "Аукціон"

Інформаційний партнер - сайт "Місто Бровари" www.brovary.su