Город Бровары (Киевской области): www.brovary.su

Город Бровары - информационный портал Броваров (Дещо про назви населених пунктів Броварського району)

Наша погода на "Город Бровары"

1

Власти города

Погода

Природа

Символы

История

Знаменитые люди

Архитектура

Статистика

Номера телефонов

Бровары район

Бровары карта

Бровары фото

Новости

Статьи

Анекдоты

Рецепты

О проекте

Контакты

Взгляд на события

Бизнес-каталог

Работа, вакансии

Наука, образование

Культура

Здравоохранение

Общество, политика

СМИ

Производство

Услуги

Недвижимость

Строительство

Транспорт

Торговля

Спорт

Досуг

Религия

Деловые документы

 

Броварська земля, на якій нам судилося жити, — особлива. І не лише тому, що вона лежить біля серця України — Києва, а насамперед тому, що, в якому б куточку планети ми не перебували, при згадці про неї наші серця б'ються прискорено, адже ми тут народилися, це наша рідна земля, саме тут наш органічний зв'язок зі світом, з космосом, найсильніший і найблагодатніший.

Дещо про назви населених пунктів Броварського району Броварська земля — це історія і сьогодення. Вона сива за віком, бо достеменно відомо, що ще з давніх-давен тут осіло жили, господарювали, творили свою унікальну культуру, духовність, боронилися від ворогів наші далекі пращури. Адже, як вважають археологи, броварські Гребельки — це крайня межа ареалу поширення Трипільської культури в північно-східному напрямку. І все ж вона юна, бо лише в умовах незалежності (маю надію, назавжди) здобула шанс по-особливому засяяти в духовній аурі України в міру того, як Україна посідатиме гідне місце між світових народів. І хай перспектива ця сьогодні ще видається примарною, однак життя невпинне. За водою часу спливе піна, очиститься течія, заб'ють підземні джерела духу... Світ іще оцінить і нашу високу духовність (вона обов'язково відродиться), і нашу особливу енергетику, і нашу працьовитість, і нашу толерантність, і нашу освіченість...

Наразі ж пригадаймо, що, думаючи про батьківщину і Батьківщину, ми, ніби тримаючись за живу нитку самоусвідомлення, подумки прямуємо від рідного села до району, області, України. Саме села є відправними точками нашої національної, громадянської, особистісної свідомості, тими золотими сотами, в яких одвіку дозрівали, вистоювалися і загусали меди національної пам'яті, кристалізуючи нас у людей і творячи з нас народ, націю.

На нинішній мапі Броварщини 45 населених пунктів — сіл, селищ, хуторів. І в кожного своя доля. Деякі зникли з мапи району і з лиця землі. Так, колишні Броварські села Троєщину і Вигурівщину порівняно недавно на очах нині сущого старшого покоління поглинув Київ. Назва села Троєщина стала назвою одного з нинішніх мікрорайонів Києва. Дуже цікаве і значиме село Вигурівщина лишилося тільки в пам'яті небайдужих. А було ж історичним селом, заснованим, за місцевою версією, князем Ігорем. За радянською офіційною версією, село засноване на землях київського ключника Станіслава Вигури, звідки й пішла назва. Хто тепер його досліджуватиме?

Не стало й села Миколаївки. У давні й дуже давні часи на території нинішньої Броварщини пішли в небуття хутір Гута (Гута Велика), Горовий хутір, село Орловщина та багато інших.

Здавалось би, процес виникнення і зникнення населених пунктів природний. Певно, так воно і є. Раніше села чи хутори зникали внаслідок воєн, моровиць, стихійних лих. Засновувались у міру потреби. Тепер усе частіше їх не стає внаслідок наступу цивілізації, особливо в місцевостях, що прилягають до великих міст, або внаслідок техногенних катастроф, як це сталося після аварії на ЧАЕС.

Упродовж тривалого часу існування населених пунктів їхні назви змінювались, наприклад, давня назва Комарівка — на Пухівку, Руда — на Рудню, Куловець — на Кулажинці, Лі(є)тковичі Великі — на Літки, Колі(є)нця — на Літочки; видозмінювались: Оглав на Гоголів, Трибухов на Требухів, Броварі на Бровари, Здимирівка на Димерка, Заворотичі на Заворичі.

Кожен населений пункт Броварського району має свою історію — древню (Гоголів, Княжичі, Літки, Зазим'є, Велика Димерка, Требухів, Погреби, Літочки, Пухівка, Русанів, Рожни, Світильня, Семиполки, Заворичі та інші) чи зовсім недавню (Калинівка, Тарасівка, Зоря, Вільне, Гребельки, Фрунзівка, Першотравневе, Травень, Перемога, Переможець, Димитрове). Традиційно поселення називали за іменем засновника, першопоселенця або власника* (Соболівка, Сотницький хутір, Опанасів, Требухів, Княжичі, Скибин, Калита, Кулажинці); за назвою промислу, що побутував тут, або за функціональним призначенням (Світильня, Погреби, Парня, Димерка, Зазим'є, Рудня); за особливостями розташування або рельєфу (Залісся, Підлісся, Гоголів (Оглав), Семиполки, Плоске); за назвою флори і фауни (Мокрець, Пухівка, Бобрик, Свиноїди), а також за іншими ознаками.

Без сумніву, наші предки були людьми мудрими, бо не давали новим поселенням ідеологічних назв. На зміну одній ідеології приходить інша, а життя вічне. То ж чи варто увічнювати у назвах плинне, скороминуще?

Натомість назви хуторів, утворених у радянські часи, переважно ідеологічні: Перемога, Переможець, Перше Травня, Фрунзівка, Войков (Зоря), Димитрове (Квітневе). Тепер колишня політика у сфері топоніміки викликає не лише здивування, а й обурення. Бо що забув на Броварщині, скажімо, радянський дипломат Петро Лазарович Войков, який народився у Керчі, а помер у Варшаві? Чи Георгій Димитров, діяч болгарського і міжнародного комуністичного руху? Чи радянські діячі Фрунзе та Куйбишев? Назву Войков замінили на Зорю, яка в недавні часи також сприймалася як заідеологізована. Проте діти, народжені вже в умовах незалежності, мають сприймати її як поетичну, без ідеологічного забарвлення. У назвах може бути лише одна ідеологія — ідеологія Української держави, причому доцільна, ненав'язлива. Добре сприймається поки що єдина назва такого плану на Броварщині — село Шевченкове. Дуже добре те, що в нашому краї переважно збережено історичні назви населених пунктів.

Настав час належно попрацювати в царині назв і районній раді, й адміністрації, заручившись підтримкою фахівців. Старі ідеологічні назви населених пунктів необхідно замінити на історичні, поетичні або ті, що інколи побутують у народі як неофіційні: скажімо, Фрунзівку на Руту, Требухівський хутір Переможець на Сотницький хутір та інші.

На порі й остаточне впорядкування написання спотворених у різні часи топонімічних назв, адже під впливом російської мови замість Жердова в радянські часи стали писати Жердово, замість Світильня — Світильне, Світильново. Ця робота вже ведеться. Потребує вдумливого й мудрого ставлення і топонім Зазим'є, фонетичний варіант Зазимнього. Особлива розмова про назву села Гоголева. Нинішня назва — спотворений варіант назви Оглав (Оглев), що сталося під впливом польської, а потім російської мов (Хохола, Хохолов). Не певна, чи хтось візьметься замінити назву Гоголів на історичне Оглав чи Оглев. Українці — народ консервативний. Ми важко звикаємо до нового, але й важко розлучаємося з колишнім новим, яке вже стало старим.

У Броварському районі всі великі села мають герби і прапори. Малі готуються до «гербізації». Це добре. Але ця справа потребує високого фахового рівня, дотримання ідеології Української держави, толерантності.

Не думаймо, що назви наших сіл, їхня геральдика — справа другорядна, неважлива. З цим жити нашим дітям, внукам, правнукам... Це складова частина нашого національного характеру, світобачення, української ідеї.

* Оскільки документальних даних про назви населених пунктів немає, а варіантів переказів про походження назв багато, назви класифіковано за одним із варіантів переказу.

 

 

 

 

Марія Овдієнко
"Город Бровары" - 
www.brovary.su

 

1

© 2015 Шевченко Максим Дмитриевич

Копирование материалов сайта разрешено только с видимой ссылкой на источник