Археологічні пам'ятки — основне джерело для вивчення минулого нашого краю. На території Броварів і Броварського району зосереджені чисельні археологічні пам'ятки — поселення, городища, стоянки, могильники, кургани та курганні групи, що належать до різних історичних епох, починаючи з нового кам'яного віку (6 — 3 тис. років до н.е.) і закінчуючи пізнім середньовіччям.

Дослідження археологічних пам'яток Придесення триває понад 100 років. Найвизначнішими з них були роботи одного з основоположників археологічної науки в Україні Вікентія Хвойки, котрий досліджував трипільські та черняхівські пам'ятки на території нашого краю.

У 70 — 90-х роках XX ст. проводилися систематичні польові дослідження, що були організовані Інститутом археології АН України.
Археологічні пам'ятки на території нашого міста датуються добою нового кам'яного віку, або неоліту, періодом України-Русі (IX — XIII ст.) та (орієнтовно) XVII —XVIII ст.

Археолог Т. Кибальчич у XIX сторіччі писав про «поселення, що знаходиться біля Броварів, лежить у 10 верстах від курганів Микільської Слобідки, воно займає кілька десятків десятин і складається з великих могил і площ, насипаних з річкового піску». Наприкінці XIX сторіччя тут виднілись великі рови зі східного боку поселення, які свого часу захищали поселян від нападу. Т. Кибальчич вважав, що дане поселення і могильник належать добі неоліту, хоча, ймовірніше, цей археологічний комплекс — до більш пізнього часу.

Характерні для неоліту кам'яні знаряддя (сокири з отвором) були знайдені на території міста в другій половині XX ст. (район розвилки). Нині ці предмети експонуються в Броварському краєзнавчому музеї.

У XIX ст. у Броварах (теж у районі розвилки) було знайдено скарб часів України-Русі — три срібні сережки з товстого дроту з підвісками з гранітних, скляних і перламутрових намистин. У 90-х роках XX ст. поблизу вулиці Черняховського під час земляних робіт викопано наконечник списа. Зазначений предмет має 21 см завдовжки та 2 см в найширшому місці леза. Форма вказує на його руське походження.

Ці знахідки свідчать про те, що за часів існування Руської держави у місцевості, на якій нині розкинулося місто Бровари, знаходився населений пункт, назва якого не зафіксована в документальних джерелах (літописах). Як правило, скарби в ті часи на порожньому місці не закопувались і можна припустити, що місце скарбу — то місце житла.
 

Наконечник списа знайдено поблизу древньої дороги, яка вела з Броварів на Димерку повз хутір Перемога. Поблизу нього свого часу в урочищі Криниця були знайдені металеві наконечники стріл доби України-Русі. Саме урочище Криниця, за даними археологічних розвідок працівників Броварського краєзнавчого музею в 90-х роках XX ст., — це багатошарова археологічна пам'ятка, найбільш ранні знахідки (уламки кераміки) з якої датуються добою бронзи (II — початок І тис. до н.е.), а найбільш пізні — XVII — XVIII ст. (уламки кераміки, кольорового скла, кахлів, глиняних люльок тощо).

До XVII — XVIII ст. належить, мабуть, і фортифікаційна споруда, залишки якої (вали) ще проглядались у районі розвилки в першій половині XX ст. Згадане укріплення знаходилося на природному підвищенні (зараз у цьому місці розміщені друкарня, універмаг, прокуратура та інше).

Про що ж можуть розповісти нам усі ці знахідки?

Можна з упевненістю говорити про поселення доби неоліту на місці майбутніх Броварів. У той час люди вже почали поступовий перехід до відтворюючих форм господарства — землеробства та скотарства, винайшли нові методи обробки кам'яної сировини — шліфування та розпилювання. Набули поширення рубальні кам'яні знаряддя — сокири, тесла, мотики, серпи, наконечники списів тощо. З'явилося примітивне ткацтво, ліпний посуд. Почав формуватися племінний лад, у якому економічною і соціальною основою був матріархальний рід. На терені Київщини в добу неоліту жили племена дніпро-донецької культури (кінець VII тис. до н.е.). її носії будували житла з дерева та очерету, які були наземними або напівземлянковими. Населення належало до типу пізніх кроманьйонців. Поховання здійснювались у колективних могилах, небіжчиків густо посипали вохрою.

Наприкінці IX ст. у східних слов'ян виникла одна з наймогутніших феодальних держав Європи — Україна-Русь або Київська Русь, до складу якої ввійшли всі східнослов'янські племена — від Карпат до Дону і від Середнього Подніпров'я до Ладозького озера.

Процеси консолідації племен, які проходили в умовах постійної небезпеки з боку кочівників, витворили таку форму поселень, як «град». Літописи не пояснюють, що це були за поселення, але можна розглядати «гради» як адміністративно-політичні центри союзів племен, а також фортеці в прикордонних районах. Поселення IX — XII ст. на місці сучасних Броварів могло бути як таким центром, так і фортецею. Оскільки матеріальних підтверджень цьому поки не виявлено, надзвичайно цікавим для дослідження є фольклорний матеріал.